Злочинність в «Матриці», або Нові сценарії для старого детективу мнения

Коли ми чуємо про зростання рівня злочинності, кожен з нас, напевно, уявляє бандитів, грабіжників, злодіїв… Так, все це, звісно ж, присутнє у будь-якому суспільстві споконвіку. Але є й інші злочинці, які не вештаються вночі по темних подвір’ях, не чекають на жертв та не вдираються до осель за допомогою відмичок. Ці люди сидять у затишних офісах, домівках, навіть у кафе, або й геть десь на тропічних пляжах. І саме звідти вони здійснюють свої злочини. І такий вид злочинності вже сьогодні став однією з найбільших загроз сучасного світу. А далі – буде ще жорсткіше та жорстокіше. Мова, як ви, напевно, здогадалися – про кіберзлочинність.

Для тих, хто зараз саже, мовляв, у мене немає мільйонів у банку, немає власної фірми чи щось подібне, зазначу: саме прості пересічні громадяни сьогодні є найуразливішим прошарком суспільства перед кіберзлочинністю. Прямо, чи опосередковано, але будь-який кіберзлочин у сучасному світі спрямований на те ж, на що спрямовані злочини «старомодних» грабіжників чи злодіїв – це збагатитися за чужий рахунок, поцупити чиїсь, зароблені тяжкою працею кошти.

Телефонні аферисти, котрі видурюють у людей номери банківських карток чи просять перерахувати гроші за неіснуючі послуги – це просто дрібні хулігани, порівняно з тим рівнем кіберзлочинності, що сьогодні вже існує у світі. Навіть більше: кіберзлочинність поставлена на службу цілим державам та контролюється безпосередньо з високих кабінетів. І завдання їхнє – не просто створити фінансові ризики, а й повністю змінити політико-економічну ситуацію. Напевно, ви вже здогадалися, що мова щойно йшла про гучний скандал із втручанням Росії у вибори США, про шпигунські ігрища Кремля та масштабну атаку вірусу «Петя» на установи та організації по всьому світу. А в Україні хакерським атакам щоденно піддаються державні та фінансові установи, а також об’єкти інфраструктури, що створює величезну загрозу.

І нехай такі масштабні речі не вводять в оману пересічних громадян – загроза їх безпеці набагато більша. Адже люди ризикують втратити не лише вклади у банках, роботу через розорення фірми, а навіть житло через втручання у реєстри власності.

Кібернетичне рейдерство, кібернетичні крадіжки, кібернетичне знищення конкурентів. Чим більше світ глобалізується із розвитком високих технологій, тим більше стає вразливим для тих, хто поставив собі за мету незаконно заробити на цьому.

Не хотілося б вдаватися до найбільш песимістичних проекцій можливого обсягу злочинності. Але…

Як ви знаєте, сьогодні в Україні гроші активно переходять у цифровий вимір. Себто сума коштів – це просто набір цифр. А ваш гаманець – це шматочок пластику, який «зберігає» дані про ці цифри. В нашій країні практика безготівкових розрахунків тільки набуває широкого вжитку. А за кордоном – вона вже давно розповсюджена та відпрацьована. І тому сучасним злодіям не треба залазити до вас у кишеню, щоб поцупити пару купюр. Навіщо їм частинка, якщо вони можуть поцупити одразу все? І не лише у вас, а й у ваших рідних, вашого сусіда, колеги, зрештою, – у всього підприємства, установи чи банку? Поясню ще раз: якщо ваші заощадження знаходяться в банку у вигляді банківського рахунку – то це не купа грошей, а набір цифр, отримавши доступ до яких зловмисник просто залишить вас без копійки. І навіть найскладніший пін-код та найтаємничіше місце, де ви зберігаєте свою банківську картку – від цього не вбережуть.

Звісно, що сучасні банківські ІТ-системи та бухгалтерські програми мають найвищий ступінь захисту від стороннього втручання. Проте ці системи також розробляються людьми. І є така думка у світі високих технологій (здебільшого серед користувачів комп’ютерної техніки), що комп’ютерні віруси здебільшого створюються саме виробниками захисту від таких вірусів. В інакшому випадку просто не буде заробітку.

Але якщо хакери можуть віднайти доступ до якоїсь банківської мережі, то невже вони не можуть «зламати» всю банківську систему країни? Напевно, що можуть.

Роблячи невеличкий відступ, зазначу, що наразі мова йде лише виключно у поділі «чорне/біле». Себто один табір – кіберзлочинці, інший – їхні жертви (потенційні, звісно). Тому детального поділу на «ранги» кіберзлочинності не роблю, адже їх декілька – від банального хакерства заради розваги, до цілеспрямованих хакерських атак не цілі системи інших країн заради впливу на політику та економіку. І чим вищий «ранг» (читайте – досвід) хакера, тим дорожче він може продавати свої вміння або зловмисникам, або законослухняним громадянам, пропонуючи свої послуги в якості «охоронця».

То що ж робити, спитаєте ви?

Ну, по-перше, не «робити», а вже робиться. І робиться досить чимало. Кіберполіція, яка створена в Україні, активно співпрацює зі своїми колегами за кордоном. І співпраця ця зумовлена не стільки потребою показати, що в Україні таки існує кіберполіція, скільки АБСОЛЮТНО ГЛОБАЛЬННИМ ХАРАКТЕРОМ кіберзлочинності. Тобто кіберзлочинність не має кордонів, національних ознак та паспортів з громадянством. І коли постає питання кібербезпеки – важлива потужна співпраця всіх без винятку профільних спецслужб у будь-якій точці планети. Адже вкрадені, наприклад, в Україні гривні шахрайськими методами переводяться на інший рахунок, далі знову ж таки у безготівковому варіанті переводяться у тверду конвертовану валюту, а далі – на другий рахунок, третій, … десятий… І вже за кілька днів відслідкувати шлях цих коштів просто неможливо. І саме тому співпраця української кіберполіції зі своїми колегами – дуже важливий аспект.

До речі, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, перебуваючи з робочим візитом в Австралії, домовився про розробку спільної програми з кібербезпеки та протидії кіберзлочинам. Такі ж програми Україна має з Італією, Великобританією та має напрацювання у співпраці з іншими країнами. А США та Канада давно допомагають Україні в такій роботі.

Але окрім кіберполіції, себто живих людей, котрі відслідковують всі хакерські зазіхання, скоро з’явиться ще дещо. Не в Україні, але згодом і в нас. І це – кіберполіція штучного інтелекту. Такого «поліцейського» неможливо підкупити, залякати, він не потребує додаткового відпочинку а його працездатність залежить виключно від системи живлення. Це не робот у класичній уяві. Це – автономні програми, які вміють навчатися, використовують одночасно тисячі алгоритмів, які повідомляють навіть про ймовірно потенційну загрозу хакерського втручання.

І не варто перейматися – апокаліптичного повстання машин із розвитком такого штучного інтелекту не буде. А буде абсолютно новий формат, новий, якщо хочете, сценарій для роботи детективів кіберполіції.

Й повірте, друзі: це трапиться швидше, аніж вам здається. Адже від публічної появи першого смартфону в Україні пройшли якихось 10 років. А сьогодні ми вже навіть не помічаємо їх існування. Та й кіберполіція не залишиться без роботи. Адже їхнім завданням вже буде саме затримати та доправити зловмисника для понесення покарання.